Співпраця наукового об’єднання учнів «Олімп» на засадах партнерства між Кіцманською гімназією, БМАНУМ та громадськими організаціями
Однією з родзинок презентаційного меседжу «Співпраця наукового об’єднання учнів «Олімп» на засадах партнерства між Кіцманською гімназією, БМАНУМ та громадськими організаціями» є участь трьох поколінь: гімназистів, очевидців та тих, хто можливо нічого не знав про УПА.
Роботу розпочала Галина Мельничукзаступник голови Кіцманської РДА. Цікавими напрацюваннями з досвіду роботи поділились Віталій Гешко, директор Кіцманської гімназії, Світлана Ляшенко, заступник директора БМАНУМ, Олег Суровцев, кандидат історичних наук, асистент ЧНУ імені Ю.Федьковича, Галина Бойко, голова Чернівецького обласного товариства політв’язнів та репресованих, Орися Руснак, голова Чернівецького районного товариства політв’язнів та репресованих, Оксана Рихло, заступник директора Кіцманської гімназії.
Практичний блок розпочався брейнстормінгом «Україна для мене…», де кожне покоління (окрема група) представили свої думки. Після цього групи перетасувались і вже у кожній групі вийшли представники 3 поколінь. Для кращого об’єднання кожна група, методом асоціативного куща, представила свої асоціації до слова «патріот», відрадно те, що всі 3 групи були майже одностайними. У різні періоди нашої історії, чи то у сумні хвилини, чи то у хвилини радості, українців завжди супроводжувала пісня. Тому і наші учасники так само заспівали. У супроводі троїстих музик «Гердан» дзвінко зазвучати повстанські пісні. Слухачі БМАНУМ представили свої дослідницькі проекти: «Із забуття в безсмертя - Розстріляне Відродження» (Женикай Надія.), «1111 жертв Сандармоху: розстріл під річницю більшовицької революції» (Рихло Назар.), «Все мовчки тут кричить…Бабин Яр…» (Пустовий Дмитро). Під час полеміки всі учасники обмінювались думками щодо даних тем. Надзвичайно цікавими були доповнення Олега Суровцева та Галини Бойко.Напевно найбільше всі учасників пройняв сторітелінг «Я пам’ятаю…», де репресовані чи їхні нащадки розповіли про страшні сторінки їхнього життя. У всіх присутніх обличчям котились сльози від тих страждань, які пережили люди. Хвилиною мовчання всі присутні пам’янули тих, хто безвинно постраждав тоді і тепер віддають своє життя за волю і цілісність нашої держави. Своєрідним підсумком стали побажання для Украни, які всі учасники записували на паперових голубах. А далі – вся Україна була вкрита символами миру та побажаннями.
