22 СІЧНЯ – ДЕНЬ СОБОРНОСТІ І ПЕРШОГО ПРОГОЛОШЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ У ХХ СТОЛІТТІ
22 січня 1918 року перший український парламент – Українська Центральна Рада – Четвертим універсалом проголосив незалежність Української Народної Республіки. Через рік – 22 січня 1919-го – на Софійській площі урочисто проголосили об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в єдину Українську державу.
“22 січня є другою за значенням датою після 24 серпня – Дня Незалежності України”, – говорить керівник наукового управління Українського інституту національної пам’яті Ярослав Файзулін.
Минулого року Інститут національної пам’яті наголошував на тяглості української державотворчої традиції у ХХ столітті. Цього ж року ми відзначаємо сторіччя початку Української революції 1917-1921 років, яка й привела до першого проголошення незалежності. В обох контекстах 22 січня є одним із ключових серед державних свят.
Історична довідка
Текст IV універсалу датований 22 січня 1918 року. Ухвалили його вночі 24 січня 1918 року на засіданні Малої ради Української Центральної Ради. Документ:
- проголошував самостійність Української Народної Республіки;
- доручав Раді Народних Міністрів укласти мир із Центральними державами (блок держав, з якими Російська імперія залишалася у стані війни, оскільки Перша світова ще не завершилася);
- оповіщав про оборонну війну з більшовицькою Росією;
- декларував основи внутрішнього соціально-економічного устрою.
Перед проголошенням універсалу виступив голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський. Голосували за документ поіменно: “за” було 39, “проти” – 4, “утрималось” – 6 осіб
.
Маніфестація на Хрещатику, лютий-березень 1917 р.
Будинок Української Центральної Ради, нинішній Київський міський будинок вчителя. Поштівка початку XX століття
Голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський,1917 рік
Соборність
1 листопада 1918 року постала Західноукраїнська Народна Республіка. Її лідери ініціювали переговори про об’єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською. У результаті переговорів 1 грудня 1918 року у Фастові УНР і ЗУНР підписали “передвступний” договір про злуку обох республік в одну велику державу. 3 січня 1919 року Українська Національна Рада ЗУНР у Станіславові (нині – Івано-Франківськ) ратифікувала цей договір і прийняла ухвалу про об’єднання двох частин України в одну державу.
22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акту злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах “Універсалі соборності”, зокрема, говорилося: “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”. Наступного дня Акт злуки майже одностайно ратифікував Трудовий конгрес України.
